Алекс Карп: як порушувати правила, щоб збудувати Palantir
Філософ, дислектик і «нещасливий демократ», який очолив одну з наймогутніших і найсуперечливіших компаній у сфері даних. Розмова Волтера Айзексона з CEO Palantir про аутсайдерство, стеження, штучний інтелект і те, що робить нас людьми.
Після 11 вересня Пітер Тіль задумався: якщо в PayPal алгоритми вміють знаходити шахраїв у величезних масивах транзакцій, чи не допоможе схожа система розвідкам помічати загрози до наступного теракту? Так з'явився Palantir. Очолити компанію Тіль запросив давнього товариша зі Стенфордської школи права — Алекса Карпа. Вибір був дивний: Карп не інженер, а філософ із німецьким докторським ступенем, політично лівий і глибоко недовірливий до концентрації влади. У розмові для циклу «The Builders» біограф Стіва Джобса та Ілона Маска Волтер Айзексон розпитує його, кому взагалі можна довірити настільки потужні системи.
Родина, дислексія і «неколонізований» погляд
Айзексон починає зі своєї улюбленої теорії біографа: усе зводиться до батька. Карп розповідає про тата, сформованого ранньою смертю матері — німецької єврейки, і про маму, темношкіру жінку, яку називає приголомшливо талановитою. Батьки пережили бурхливе розлучення, і Карп переконаний, що саме цей хаос сформував у ньому дві риси: глибоку віру у власну здатність вижити і приховану недовіру до структур.
Про дислексію він довго мовчав і зізнався в ній лише кілька років тому. Тепер вважає її перевагою: людина з дислексією, каже Карп, «не колонізована ширшою культурою» і бачить проблему такою, якою вона є, а не такою, якою її прийнято бачити.
Три роки без виручки
Саме цим «неколонізованим» поглядом Карп пояснює, як Palantir створив свій антитерористичний продукт. За його словами, стандартний рецепт софтверного бізнесу — зробити простий продукт, до якого клієнт звикне, і найняти армію продавців. Palantir пішов протилежним шляхом: компанія шукала продукт, який водночас зупиняє теракти і захищає громадянські свободи, і майже три роки не мала жодної виручки.
«Треба бути практично божевільним, щоб на таке піти».
Карп стверджує, що продукт компанії допоміг зупинити сотні терактів у Європі, а згодом став важливим для оборони України. І додає, що для такої боротьби на чолі мала стояти нейровідмінна людина.
Аутсайдер, а не позер
Айзексон пропонує ще одну свою теорію: аутсайдерство може бути суперсилою. Карп погоджується, але з уточненням. Він переконаний, що ні Palantir, ні його власна біографія не могли б з'явитися в інсайдера, і що в компанії немає жодної речі, яку зробив би інсайдер. Водночас, оскільки бути аутсайдером тепер вигідно, з'явилося чимало тих, кого він називає фальшивими аутсайдерами. Сам він жартує, що охоче взяв би «відпустку інсайдера» на кілька тижнів на рік, а його фантазія про переродження — стати католицьким баварським ветеринаром.
Гайдеґґер і «нещасливий демократ»
Дисертацію у Франкфурті Карп присвятив критиці Мартіна Гайдеґґера — одного з найвпливовіших філософів XX століття, який став прихильником Гітлера. На думку Карпа, саме гайдеґґеріанство сьогодні стоїть за регресивними рухами і на крайньому правому, і на крайньому лівому флангах, хоч би як ті себе називали. Тому він роками попереджає власну Демократичну партію, що частина її «прогресистів» насправді не прогресивна, і називає себе нещасливим демократом. А з академічної кар'єри він, за власним зізнанням, просто втік: десь на половині дисертації зрозумів, що хоче будувати.
Приватність: держава чи корпорації?
Перша поправка до Конституції США (свобода слова й віросповідання) та Друга (право на зброю), на думку Карпа, досі радикальні й унікальні. Але без права на приватність вони не працюють. На закид, що Palantir — частина культури стеження, він відповідає кількома тезами.
По-перше, Карп вважає, що люди недооцінюють комерційне стеження. Студенти Айзексона не проти, щоб Google знав про них усе, але не хочуть того самого від держави. Карп нагадує, що їхні думки значною мірою формують технологічні продукти, якими вони користуються. Критики Palantir, за його словами, помиляються щодо самої компанії, але мають рацію в головному: хто контролює дані, той впливає на те, що ви думаєте.
По-друге, важлива різниця між стеженням із законним мандатом і без нього. За словами Карпа, софт Palantir у Європі дозволяє зберігати дані лише за наявності ордера і видаляти їх, коли ордер спливає. Найчастіше його застосовують проти організованої злочинності, торгівлі людьми та терористів. Якби теракти, яким вдалося запобігти, все ж сталися, вважає Карп, Європа отримала б фашизм — лівий чи правий, різниця невелика.
ШІ на полі бою і вдома
Штучний інтелект Карп описує як сировину, яку можна переробити на добро чи на зло. Він переконаний, що армії потрібні найсучасніші ШІ-системи, бо їх будують і супротивники, а ідею досягти миру через слабку армію називає фантазією. Водночас пропонує законодавчо заборонити застосовувати бойовий ШІ всередині країни. Бо в «суспільстві без злочинності», нагадує він, держава стає єдиною злочинною бандою, і першими під удар потрапляють люди з власною думкою.
«Я буду першим або другим біля стіни».
Чому він проти податку на багатство
Карп визнає: ШІ поглибить розрив між тими, хто працює в технологіях, і всіма іншими, і з цим треба щось робити. Але податок на багатство вважає поганою відповіддю. На його думку, такий податок не допомагає бідним, розколює суспільство, руйнує технологічну галузь і — що найцікавіше — вимагає стеження: щоб його стягувати, державі доведеться знати вартість кожної лавки у вашому домі. Натомість він пропонує компроміс: підвищувати податки на заможних лише за умови, що на кожну одиницю нового податку держава знаходить пів одиниці неефективних витрат.
Дані, Кремнієва долина й армія
Окрема тема — великі мовні моделі. Карп розповідає, що американські корпорації обурені: вони платять за продукти, які навчаються на їхніх же пропрієтарних даних, і зрештою конкурують із ними. Захистом Palantir називає онтологію — контекстну рамку, яка водночас робить сирі дані цінними й не дає ними «обпектися».
Айзексон нагадує, що Кремнієва долина народилася із союзу університетів, держави й венчурного капіталу, а без американської армії її б не існувало. Карп погоджується і критикує ізольованість Долини: за його словами, звичайний тесля з Луїзіани не відчуває, що його життя покращилося за останні 30 років. А лідери ШІ-лабораторій ще й кажуть людям, що на них чекає втрата роботи, — тобто, як каже Карп, ллють бензин у вогонь, що вже палає.
Що робить нас людьми
Наостанок Айзексон питає, що лишиться особливого в людині, коли машини перевершать нас в інтелекті — у тій здатності, на якій ми збудували свої моральні системи. Карп відповідає через американську Конституцію: права в ній походять не від парламентаріїв, як у Європі, а від вищої сили. Отже, у людині є щось понад мову і когнітивні здібності, які колись буде перевершено, — щось мистецьке, індивідуальне, неповторне. І це, на його думку, треба боронити.
За матеріалами розмови Волтера Айзексона з Алексом Карпом у подкасті «The Builders». Переказ і переклад цитат — редакція «Брайт Букс».