«Зіграти без фальшу»: Володимир Горбулін про загрозу війни у 2019-му
Автор «Мого шляху в Задзеркаллі» — про нарощування російського тиску, кризу візіонерства на Заході та вибір, що постане перед Україною.
У колонці для ZN.ua Володимир Горбулін — автор книжки «Мой путь в Зазеркалье», що вийшла у видавництві «Брайт Букс» — аналізує підсумки 2018 року та ризики, які постають перед Україною і світом напередодні виборчого 2019-го. Нижче — стислий виклад ключових тез колонки.
Наростання російського тиску
На думку автора, 2018 рік підтвердив побоювання реалістів: Європа дедалі більше занурюється у власні справи, мінський процес відступив на другий план, а військовий тиск Росії посилюється. Горбулін звертає увагу на нарощування угруповань поблизу українського кордону, мілітаризацію Криму та навчання, у сценаріях яких проглядаються контури наступальних операцій. За його оцінкою, мета Москви — вплинути на дві загальнонаціональні виборчі кампанії 2019 року в Україні й привести до влади зручних їй політиків; якщо це не вдасться, Україні варто бути готовою до радикальніших сценаріїв.
Азовський прецедент
Інцидент в Азовському морі автор називає попереджувальним пострілом і своєрідним тестом: Росія перевіряла, наскільки далеко Захід готовий зайти у відповідь на відверту, конвенційну агресію. Реакція, на думку Горбуліна, виявилася недостатньою для стримування. Він застерігає, що за наявного співвідношення морських сил РФ здатна фактично блокувати українські порти в Азовському морі, тому Україні потрібно шукати альтернативні рішення.
Білорусь, Казахстан і «програма максимум»
Автор вважає ймовірним подальший тиск Росії на Білорусь через економічні важелі та інформаційно-пропагандистську підготовку, попри спроби Лукашенка балансувати, зокрема через співпрацю з Китаєм. У зоні уваги Москви, за його словами, залишаються й країни Середньої Азії. «Програмою максимум» для Кремля Горбулін називає не лише контроль над пострадянським простором, а й створення зон нестабільності в країнах Балтії, Польщі, Румунії та навіть у Західній Європі через підтримку протестних рухів і воєнізованих структур.
Криза візіонерства на Заході
Значну частину колонки Горбулін присвячує нездатності Європи адекватно реагувати на загрозу: країни майже не переглянули контррозвідувальне законодавство після 2014 року, оборонні витрати залишаються нижчими за історичні показники часів холодної війни, а ідея спільної європейської армії не просунулася. Він згадує тиск президента США на європейських партнерів щодо власних оборонних витрат, а також внутрішньополітичні проблеми у США та ЄС, які послаблюють спроможність Заходу діяти єдиним фронтом. На тлі цього, пише автор, санкційна політика значною мірою вичерпала свій ефект, а Росія адаптувала економіку до обмежень.
Окремо Горбулін звертає увагу на зростання військової активності Китаю та зміну риторики Сі Цзіньпіна щодо Тайваню як на додатковий фактор глобальної нестабільності.
Вибір для України
Автор наголошує: головна небезпека для України 2019 року — не так кількість кандидатів у президенти, як брак у багатьох з них стратегічного бачення й розуміння реального рівня загрози з боку Росії. Він застерігає від спроб втручання Москви у виборчі кампанії та закликає нову владу консолідувати професіоналів для відновлення інституційної спроможності держави. На думку Горбуліна, Україні найбільше бракує впевненості в собі — саме цій темі, за його словами, присвячена і його нова книжка «Мой путь в Зазеркалье», що продовжує роздуми, розпочаті в попередній книзі «Без права на покаяние».
Це стислий виклад колонки. Повний текст читайте на ZN.ua (dt.ua).